Надмірне зарегулювання (понад 40% довжини русла ріки) призводить до зникнення природних річкових комплексів і перетворення річки на систему мілководних озер. Більшість ставків споруджених на річках, належать до категорії «малі». Вони мають площі до 5 га і переважаючі глибини 0,5 – 1,5 м, що призводить до їх інтенсивного заростання водяною рослинністю. Інтенсивне господарювання, використання водойм для інтенсивного риборозведення наносить значну шкоду природним біогеоценозам, які існували там раніше. Порушення правил їх експлуатації також призводить до швидкого обміління та заростання русла ріки, зміни рівня ґрунтових вод, підтоплення лук і посилення процесів заболочення. Численні ставки на річках перехоплюють повеневу воду, заважаючи її розливанню по заплаві, що також перешкоджає збагаченню заплавних лук.
Органолептичні (колір, запах), хімічні і бактеріологічні якості води, її властивості і показники забруднення залежать в основному від процесів, які проходять в самих водоймах та технологічних процесів інтенсивного риборозведення.
Одним із важливих показників якості води в ставках та річках є вміст в ній органічних речовин. Наявність органічних речовин часто призводить до швидких втрат кисню у воді, або до його повного зникнення, розчинення суспензій, нагромадження металів у розчиненій формі. Наявність великої кількості органічних речовин створює стійке відновлювальне середовище, у якому виникає особливий тип мулистих вод, що містять сірководень, аміак, іони металів.
До числа негативних факторів, пов’язаних із зарегулюванням стоку, відносяться надлишкове цвітіння води річок і заростання водосховищ водяною рослинністю. В полях цвітіння води розвиваються явища біологічного забруднення води в результаті виділення продуктів розпаду водоростей – аміаку, фенолу, індолу, скатолу, ціанідів. Процеси синтезу і розпаду органічних речовин супроводжуються появою різноманітних запахів, які відчуваються в ряді випадків і над поверхнею водосховища.
Масовий розвиток синьо-зелених водоростей порушує режим водопостачання міст, приводить до забруднення зон відпочинку і замору риби. Зазвичай у такій воді є й інші водорості, але зелені чи діамантові водорості при своєму розкладі не утворюють такої кількості отруйних речовин, як синьо-зелені водорості. Боротьбу з надлишковим “цвітінням” водосховищ необхідно проводити шляхом всебічного виявлення і максимального обмеження факторів, які зумовлюють це “цвітіння”.
Дані спостережень поверхневих вод Хмельницької області за минулий рік підтверджують стійке збільшення вмісту органічних речовин (показники БСК 5, та ХСК) у воді всіх створів басейну р.Південний Буг, зменшення вмісту розчиненого кисню у воді, особливо в створах після м.Хмельницького с.Копистин, значне збільшення вмісту біогенних елементів (амонію та фосфатів ) у воді створів нижче м.Хмельницького вже не тільки в створі с.Копистин, а і в Меджибізькому водосховищі.
Припускаємо, що джерелом забруднень фосфатами являються підприємства-забруднювачі та ставки (вище по течії) з інтенсивною технологією вирощування риби, які використовують мінеральні добрива азотні та фосфорні (що містять біогенні елементи азот та фосфор) та органічні для прискорення росту водної рослинності при вирощувані риби.
Тому останнім часом лабораторні дослідження вказують на збільшення забруднення поверхневих вод річок, ставків та водосховищ Хмельницької області органічними сполуками, сполуками фосфору та азоту.
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.